Позакласна робота
Позакласна робота — це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в школах і поза ними під керівництвом учителів, громадськості, органів учнівського самоврядування.
Поняття позакласної роботи широке та неоднозначне, воно включає різні за змістом, призначенням, методиці проведення, формам і способам керівництва заняття. Наприклад, засідання наукового гуртка, позакласне читання, проведення шкільних свят і вечорів відносяться до позакласної роботи. Але в одних випадках (гурток, позакласне читання) нею керує вчитель, в інших (організація дозвілля і розваг) вона набуває характеру діяльності учнів на основі самоврядування.
У зв'язку з цим виникає необхідність в диференціації поняття «позакласна робота», для чого в педагогічній літературі і практиці використовуються терміни «позанавчальна робота» і «позаурочна робота».
Позанавчальна робота – це ті позакласні заняття, які ведуться головним чином в учнівських колективах на основі самоврядування, активності і самодіяльності учнів при направляючій ролі вчителів, класних керівників.
Позакласна робота є сукупністю різних видів діяльності, володіє широкими можливостями позитивної дії на учнів і є самостійною сферою навчально-виховної роботи вчителя, яка здійснюється у взаємозв'язку з роботою на уроці.
Мета і завдання позакласної роботи
Будучи складовою частиною виховної роботи в школі, позакласна робота направлена на досягнення загальної мети навчання і виховання – засвоєння дитиною необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду і формування системи цінностей, що приймається суспільством.
Позакласна робота направлена на вирішення наступних задач:
- Формування у дитини позитивної Я-концепції, що характеризується наступними чинниками:
а) упевненістю в доброзичливому ставленні до нього інших людей;
б) переконаністю в успішному оволодінні ним тим або іншим видом діяльності;
в) відчуттям особистої значущості.
- Створення сприятливих умов для накопичення досвіду колективного життя, навичок співпраці.
- Формування потреби в продуктивній, соціально-схвалюваній діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності, формування у відповідності з індивідуальними нахилами інтересу до них, необхідних умінь і навичок.
- Формування етичного, емоційного, вольового компонентів світогляду.
5. Розвиток пізнавального інтересу. Дана задача позакласної роботи відображає наступність навчальної та позанавчальної діяльності, оскільки позакласна робота пов'язана з навчально-виховною роботою на уроці і направлена на підвищення ефективності навчального процесу.
- Організація вільного часу учнів. Дуже важливо подовжити терміни організованого педагогічного впливу, щоб попередити негативні наслідки дитячої бездоглядності.
Функції позакласної роботи
Мета та задачі позакласної роботи визначають її функції – навчальну, виховну, розвиваючу.
Навчальна функція позакласної роботи не має такого пріоритету, як у навчальній діяльності. У позакласній роботі вона є допоміжною для ефективнішої реалізації виховної і розвиваючої функцій і полягає не у формуванні системи наукових знань, навчальних умінь і навичок, а у навчанні певним навичкам поведінки, колективному життю, навикам спілкування та ін.
Проте правильне поєднання позакласної і навчальної роботи забезпечує велику гнучкість всієї системи навчально-виховної діяльності. Позакласна робота може слугувати ефективним засобом диференціації навчання і виховання при збереженні єдиного і обов'язкового навчального плану. Позакласна робота може компенсувати його недоліки, які важко усунути в рамках навчальної діяльності з-за її великої насиченості обов’язковими заняттями.
Величезне значення у позакласній роботі має розвиваюча функція, яка полягає у виявленні і розвитку індивідуальних здібностей, схильностей та інтересів учнів через включення їх у відповідну діяльність. Наприклад, учня з артистичними здібностями можна привернути до участі у шкільних святах, КВК тощо, із здібностями до інформатики – до участі в олімпіаді, розробці корисних програм, складання дидактичних матеріалів та ін.
Позакласна робота проводиться на основі загальних принципів, які визначають її напрям, зміст, форми та методи:
- принцип цільової установки (вимагає чіткого планування навчально-виховних задач, оцінки досягнутих результатів, всебічного аналізу проведеної роботи);
- принцип зв'язку позакласної роботи з життям, працею, практикою (полягає у тому, що в процесі її проведення формування учнівського колективу і кожного учня повинне проходити під впливом дійсності, при активній участі у суспільному житті);
- принцип єдності і цілісності навчально-виховного процесу (означає перш за все органічний зв’язок навчальної та позакласної роботи, сприяє реалізації дидактичних принципів науковості, доступності і наочності навчання, зв'язку теорії і практики, вимагає і наступності між віковими ступенями навчально-виховного процесу (молодшими, середніми і старшими класами), а також врахування рівня попереднього розвитку і підготовленості учнів);
- принцип виховання в колективі і через колектив (витікає безпосередньо з цілей навчання і виховання, оскільки тільки в колективі особа дістає можливість всебічного розвитку своїх завдатків);
- принцип врахування вікових і індивідуальних особливостей у позакласній роботі (означає, що вона повинна будуватися з опорою на сили і можливості, властиві даному віку, і сприяти подальшому розвитку кожного учня);
|
